Корзина
34 отзыва

12 списков чудотворных икон Афона.

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

 «ІГУМЕНЯ СВЯТОЇ ГОРИ АФОНСЬКОЇ»

День святкування: 5 / 18 липня.

Перед іконою моляться люди, які перебувають у пошуку духовного наставника, моляться  про дарування Богом благочестивої пари та про набуття сенсу життя. Іконою благословляють майбутню дружину, як берегиню сімейного вогнища.

Вперше образ «Ігуменя Святої гори Афонської» був створений на початку ХХ століття у колишній руській келії свт. Миколая Чудотворця на Афоні (сьогодні ця келія відноситься до монастиря Хіландар). Ікона була виконана на замовлення грецького губернатора Афону. У ковчезі оригіналу ікони містяться частинки Хреста Господнього та мощів святих.

Через декілька років після Вознесіння Господа нашого Іісуса Христа Пресвята Богородиця разом із апостолами вирушила на острів Кіпр відвідати єпископа Лазаря. Під час подорожі на морі здійнялася буря і силою вітру їхній корабель прибило до берега Афонської гори, яку населяли язичники. Ступивши на цю землю, Богородиця сповістила їм Євангельське вчення. Народ увірував і прийняв хрещення.

Вражена красою цієї місцевості, Пресвята Богородиця звернулася до Свого Сина з проханням, щоб на цій землі засяяло Євангельське світло і проповідь Її тут дала щедрі плоди. На що отримала відповідь: «Нехай це місце буде Твоїм Уділом і садом, і раєм, і прихистком для всіх тих, хто шукає спасіння!».

Перед відплиттям з Афону Богородиця благословила народ і сказала: «Благодать Божа нехай перебуває на цьому місці та на тих, хто знаходиться тут з вірою і благоговінням, хто виконує заповіді Сина і Бога Мого. Господь благословить щедрими плодами працю тих, хто трудиться тут, і підготує їм життя небесне, і не збідніє милість Сина Мого від місця цього довіку. Я ж буду Заступницею місця цього та клопотатиму за нього перед Богом».

З того часу Свята гора Афон є Уділом Пресвятої Богородиці. Уділ - це те місце, яке знаходиться під особливим Її заступництвом та покровительством. У світі існує чотири земних Уділи Пресвятої Богородиці: Іверія (Грузія), Свята гора Афон (Греція), Києво-Печерська Лавра (Україна), Свято-Троїцький Серафимо-Дівеєвський монастир (Росія). Саме на Афоні прп. Антоній Печерський прийняв чернечий постриг. Вбачаючи в Антонії великого майбутнього подвижника, ігумен одного з афонських монастирів дав йому благословення повернутися на батьківщину аби він став вчителем руських ченців.

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ДОСТОЙНО Є» («МИЛУЮЧА»)

День святкування: 11 червня / 24 червня.

Перед іконою моляться про захист від нещасних випадків, епідемій, про дарування розуму, а також про прощення особливо тяжких гріхів, просять вдало завершити розпочаті справи.

Ікона Божої Матері «Достойно Є» знаходиться у вівтарі Протатського храму міста Карея - столиці Афону.

Переказ оповідає, що в X ст. ікона Богородиці  «Милуюча» без коштовного обрамлення перебувала в келії одного старця, яка знаходилась в печері. В той час він проживав разом  з послушником неподалік столиці Афону.

Одного разу напередодні неділі, старець вирушив до монастиря на нічне богослужіння,  давши послушнику благословення здійснити молитву в келії. З настанням вечора, раптом пролунав  стукіт у двері.  Відчинивши їх, послушник побачив незнайомого ченця, якого прийняв із шанобливою гостинністю і вони разом почали здійснювати молитовні піснеспіви.

Під час виконання молитви: «Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю Тебе величаємо», гість зауважив: «У нас не так прийнято величати Божу Матір. Ми спочатку співаємо: «Достойно є і це є істина славити Тебе Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого». А потім вже додаємо: «Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів…».

Коли гість вимовляв ці слова ікона засяяла неземним світлом, а послушник відчув особливу радість і розчулився. Він попросив незнайомця записати цю молитву, але в келії не знайшлося ні чорнила, ні паперу. Тоді гість взяв камінь, який в його руках став м’яким неначе віск, і пальцем написав на ньому слова молитви, промовивши наступне: «Ти завчи її і так співай, а також всіх християн навчи, щоб так величали Пресвяту Богородицю». Після цього незнайомець, назвавши себе смиренним Гавриїлом, раптом став  невидимим.

Цим дивним гостем виявився Архангел Гавриїл, який був посланий для того, щоб подарувати християнам хвалебну пісню в ім'я Божої Матері. З тих пір ангельська пісня «Достойно є» лунає під час кожної Божественної літургії  у храмах всього світу.

Саме в результаті цих подій до ікони «Милуюча»  додалася ще одна назва «Достойно є».

 

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ВІДРАДА І ВТІХА»

День святкування: 21 cічня / 3 лютого.

Перед іконою моляться про дарування душевного спокою в скорботі та журбі, благають про зцілення від важких захворювань.  

Ікона «Відрада і Втіха» перебуває в монастирі Ватопед, що на Афоні. Варто зазначити, що колись цей образ був частиною настінного розпису, який пізніше зняли зі стіни і розмістили в кіот. Уже багато років ікона покрита срібним окладом, відкритими є тільки лики Богоматері і Немовляти. Сам же образ неодноразово поновляли, але вираз очей Богородиці, незважаючи на оновлення, залишається незмінно проникливим, що вводить в благоговійний трепет.

Переказ монастиря Ватопед розповідає, що одного разу на обитель хотіли напасти розбійники. Вони сховалися під монастирськими стінами і планували з першим променем сонця, як тільки відкриються ворота, увірватися в монастир, розграбувати всі його скарби і вбити ченців.

По завершенню вранішньої молитви, вся братія розійшлася і у храмі залишився лише настоятель. Аж раптом він почув голос Богородиці, який лунав від Її ікони: «Сьогодні не відчиняйте ворота монастиря, замість цього підніміться на стіни і проженіть розбійників». Однак глянувши на ікону, він побачив, як Іісус підняв Свою руку, закриваючи уста Богородиці промовляючи до Неї: «Не турбуйся про це грішне стадо, залиши їх. Вони загинуть від рук розбійників, тому що примножилися беззаконня в цьому монастирі». Однак Богородиця злегка відхилила ручку Сина, щоб звільнити Свої уста і повторила це попередження ще двічі.

 Коли ж настоятель піднявся на стіни монастиря, то побачив, що він оточений грабіжниками та наказав не відчиняти ворота. За допомогою гармат братія прогнала ворогів, таким чином монастир був врятований. Коли ченці повернулися в храм, то побачили, що образ змінив свій вигляд, в якому перебуває і дотепер.

Варто зазначити, що спочатку ікона була написана по типу «Одигітрія» («Вказуюча дорогу»),  де Богородиця вказує рукою на Христа, Який є «Шлях, Істина і Життя». (Ін.14:6).

Завдяки цьому вчинку ми бачимо, що Богородиця проявила своє милосердя, врятувавши ченців, адже для Неї милосердя є набагато важливішим справедливості, а  Господь Бог не карає, а наставляє людей на істинний шлях.

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ВСЕЦАРИЦЯ» («ПАНТАНАСА»)

День святкування: 18 серпня / 31 серпня.

Назва ікони говорить про особливу силу Пресвятої Богородиці, перед якою моляться про зцілення важких тілесних і душевних недуг. Господь дарував цьому образу особливу благодать: зцілювати та втішати тих, хто уражений онкологічними хворобами. Також перед іконою моляться про позбавлення від різних залежностей, таких як: наркоманія, ігроманія , алкоголізм, тощо.

Чудотворний образ Богородиці «Всецариця» був написаний у ХVІІ ст. і знаходиться на Святій горі у Ватопедському монастирі. Списки з оригіналу ікони розійшлися по всьому Православному світу та прославились численними чудесами.

У переказі йдеться про те, що через деякий час після написання ікони в монастирі з`явився дивний чоловік, який ставши перед образом, почав щось невиразно шепотіти. Раптом обличчя Богородиці засяяло ніби блискавка і якась невидима сила відкинула його на землю. Як тільки до чоловіка повернулась свідомість він одразу пішов до  священика та зі сльозами на очах розкаявся у тому, що жив далеко від Бога, займався магією і прийшов в монастир, щоб перевірити свою силу на святих іконах. Чудотворне втручання Божої Матері переконало його змінити своє життя і повірити в Господа. Чоловік зцілився від душевної недуги і після цих подій залишився на Афоні.

Пресвята Богородиця на іконі зображена в багряному одязі на царському престолі, що є символом не земного царювання, а небесного. Правою рукою Вона вказує на свого Сина, як на Спасителя всього людства.

 

МОЛИТВА кО ПРЕСВЯТей БОГОРОДИЦе ПРЕД ее иКОНОй "ВСЕЦАРИЦа"

О Всебла́гая досточу́дная Богоро́дице Панта́насса, Всецари́це! Несмь досто́ин, да вни́деши под кров мой! Но я́ко милостиваго Бо́га любоблагоутро́бная Ма́ти, рцы сло́во, да исцели́тся душа́ моя́ и укрепи́тся немощству́ющее те́ло мое́. И́маши бо держа́ву непобеди́мую и не изнемо́жет у Тебе́ всяк глаго́л, о Всецари́це! Ты за мя упроси́, Ты за мя умоли́, да прославля́ю пресла́вное и́мя Твое́ всегда́, ны́не и в безконе́чныя ве́ки. Ами́нь.

 

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«СОЛОДКЕ ЛОБЗАННЯ» («ГЛІКОФІЛУСА»)

День святкування: понеділок Світлої седмиці.

Ікона відома у всьому світі численними зціленнями від безпліддя. Перед іконою батьки моляться за дітей, а діти за батьків. Звертаються з проханням знайти своє призначення в житті.

За переказом, чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Солодке Лобзання» («Глікофілуса») належить до однієї із 70-ти ікон, написаних євангелістом Лукою. Вираз обличчя Богородиці сумний, в очах відображається біль, яку Вона відчувала дивлячись на страждання Свого Сина. На звороті оригіналу зображено Розп`яття Іісуса Христа.

Під час правління імператора-іконоборця Феофіла (829-842 рр.) у Константинополі одна благочестива жінка Вікторія зберігала ікону вдома. Але її чоловік патрицій Симеон, побоюючись гонінь імператора, наказав дружині спалити ікону. Не посмівши цього зробити, вона віднесла її на воду і відпустила у море. По волі Божій образ приплив до берега Афону. Побачивши ікону, ченці монастиря Філофей підняли її і розмістили у соборному храмі, де вона знаходиться донині. З того часу, в понеділок Світлої седмиці  із монастиря здійснюється  хресний хід на місце явлення святині.

Чудесна допомога Пресвятої Богородиці врятувала ченців від голоду в роки Другої світової війни. Під час німецької окупації запаси пшениці в монастирі преподобного Філофея майже закінчилися. Ченці вирішили припинити приймати прочан, але старець Сава зумів переконати братію: «Отці мої, те що залишилося, доїмо разом з народом, а Божа Матір нас не залишить». Коли у них закінчився останній хліб, до пристані монастиря приплив корабель. Капітан запропонував обміняти пшеницю, яку він віз, на дрова. Братія побачила в цьому очевидний Промисел Богородиці, Яка як Добра Мати, подбала про Своїх дітей і прославили Бога.

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«СКОРОПОСЛУШНИЦЯ»

День святкування: 9 листопада / 22 листопада.

Перед іконою моляться коли людині потрібна швидка поміч, а також під час прийняття складних рішень. Просять про зцілення душевних і тілесних недуг, у тому числі від паралічу, сліпоти. Моляться про полонених  та ув'язнених. Вагітні жінки прохають про вдалі пологи.

Цей стародавній чудотворний образ перебуває в монастирі Дохіар на Афоні, де вперше була явлена його благодатна сила.

Оригінал ікони - фреска, яка була написана на стіні перед входом в трапезну, де виконував свій послух чернець на ім`я Ніл. Він неодноразово проходив повз образ, освітлюючи дорогу свічкою, дим від якої коптив обличчя Богородиці. Якось, проходячи в черговий раз повз ікону, чернець почув голос: «Більше не підходь із запаленою свічкою і не копти Мій образ!». Але він не звернув уваги на ті слова, подумавши, що з нього насміхається братія. Так і далі продовжував ходити тим шляхом, поки знову не почув голос: «Чернець, недостойний цього звання, як довго ти так безпечно і безсоромно коптитимеш Мій образ?» і  в ту ж хвилину він осліп. В розкаянні упав на коліна і всю ніч молився до Богородиці , благаючи про прощення та зцілення.

Ченці , дізнавшись про подію, зі страхом припали до ікони і запалили перед нею невгасиму лампаду. Ніл, сподіваючись на велике милосердя Божої Матері, вирішив молитися перед іконою поки не отримає зцілення. Незабаром його старанна молитва була почута. Стоячи на колінах перед іконою, він знову почув знайомий голос: «Усім, хто з благоговінням звертатиметься до Мене, буде мати покровительство Моє, і молитви всіх будуть почуті Сином і Богом Моїм заради Мого заступництва перед Ним. З цього часу називатиметься ця ікона Моя «Скоропослушницею», тому що скоро допомагатиму всім тим, хто до Мене звертається, являтиму милість і виконання прохань». Ніл одразу прозрів, а Пресвята Богородиця і в наш час виконує Свою обіцянку – являє швидку поміч і розраду всім тим, хто з вірою до Неї приходить.

 

ІКОНА СВЯТОГО АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА

День святкування: 6 / 19 вересня, 8 / 21 листопада.

Перед іконою моляться про захист від грабіжників, злодіїв, стихійних лих, війни. Це пов'язано з шануванням Архангела Михаїла, як переможця злих сил. Просять позбавити від спокуси. Архангел Михаїл є покровителем міста Київ.

На Афоні головний храм монастиря Дохіар освячений на честь Архистратига Божого Михаїла та всіх Небесних Сил безтілесних.

Ім`я Михаїл (на давньоєврейському «Мікаел»,  дослівно звучить  як питання «Хто як Бог?» в значенні «Ніхто не рівний Богу») - ангел, який згадується в біблійних книгах. У перекладі з грецької «ангел» означає «вісник», а префікс «архі» - «старший». Традиція передає імена семи архангелів, головний з яких Михаїл. Його ще називають «архистратиг», що в перекладі з грецької означає «верховний воєначальник».

Всі ангели були створені добрими, щоб вони любили Бога та виконували Його Волю. Проте один з найвищих ангелів, якого звали Денниця, зазнався своєю могутністю і силою, і захотів сам стати як Бог. Він почав зводити наклепи на Бога, заперечувати Його Волю і став темним, злим духом – дияволом. Потім спокусив і повів за собою багато інших ангелів, які стали бісами.

Тоді виступив проти диявола Архангел Михаїл. І відбулася на небі війна. Але не змогла зла сила вистояти проти ангелів Божих і впав сатана разом з бісами в пекло.

Кожному християнину Бог дає при хрещенні Ангела Охоронця, який невидимо охороняє людину протягом земного життя і не залишає її душу і після смерті.

 

ІКОНА СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ

День святкування: 23 квітня / 6 травня, 3 листопада / 16 листопада, 26 листопада / 9 грудня.

Святому Георгію моляться про заступництво за воїнів, про безпеку їх життя на полі бою.  Просять хорошого урожаю , здоров'я худобі, а також захисту угідь від стихійних лих.

Оригінал ікони є нерукотворним і знаходиться у афонському монастирі Зограф.

Троє братів Мойсей, Аарон та Іоанн побудували на Афоні невеликий храм, але не знали на честь якого святого його освятити і яку храмову ікону написати. Тоді вони звернулися до Бога та всю ніч перебували в молитовному подвигу. Вранці, зайшовши до храму,  брати побачили  сяючий образ св. Георгія Побідоносця, який чудесним чином з’явився на   дошці для написання храмової ікони. Вони зрозуміли, що Бог виконав їхнє прохання і храм був освячений на честь святого.

Одночасно з цим чудом відбулося інше. У давньому монастирі святого Фануїла на очах у всієї братії образ св. Георгія відділився від іконної дошки і зник. Засмучені ченці зі сльозами звернулися до Бога, щоб Він повідав куди зник образ. Бог почув їх молитви, і святий Георгій втішив ігумена своєю появою та вказав на нове місце перебування ікони на Святій горі Афон, в уділі Божої Матері. Це сталося перед тим, як Сирія впала під натиском загарбників і, таким чином, всі ченці встигли врятуватися, перейшовши на Афон.

Свого святого покровителя, який чудесно сам зобразився, монахи стали називати «Художником», що грецькою звучить як «Зограф». Тому монастир, який згодом розбудували навколо храму св. Георгія, отримав таку ж назву.

До цієї ікони безкінечним потоком йшли прочани, отримуючи зцілення і виконання прохань. Один єпископ не повірив, що ікона св. вмч. Георгія чудотворна і з нехтуванням доторкнувся до неї пальцем. В ту ж мить гордовитого єпископа вразила рука Господня: його палець  міцно приріс до ікони. Нічого не залишалося робити, як відрізати кінчик пальця, який з тих пір залишається на щоці святого, як нагадування всім людям про те, що до святині слід ставитися з благоговінням.

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ЕКОНОМІСА» («ДОМОБУДІВНИЦЯ»)

День святкування: 5 липня / 18 липня.

Перед іконою моляться про покращення матеріального та фінансового положення,  про достаток у родині, коли перебувають у пошуку роботи. Також, просять про позбавлення від душевної печалі.

У X столітті великий подвижник старець Афанасій заснував на Афоні перший монастир –Велику Лавру. Однак, незабаром через сильний голод всім ченцям довелося покинути обитель в пошуках іншого пристанища. Залишився один старець-ігумен, але і сам він, незабаром, змушений був полишити Лавру. З залізним посохом вирушив він у дорогу, але раптом побачив, що на назустріч йому іде Жінка в блакитному одязі. Афанасій здивувався: звідки могла з'явитися тут жінка, якщо вхід їм на Святу гору суворо заборонений? Однак Жінка сама запитала його про те, куди він іде. У відповідь                св. Афанасій поставив Їй питання: «Хто Ти і як сюди зайшла? Навіщо Тобі знати, куди я іду? Ти бачиш, що я тутешній чернець». Потім він розповів усе, що сталося з його Лаврою, на що Жінка відповіла: «Тільки це! І заради шматка хліба ти кидаєш свою обитель?! Повернись! Я допоможу тобі, тільки не покидай свого усамітнення і не залишай своєї Лаври, яка прославиться і займе перше місце серед всіх афонських обителей». «Але хто ж Ти?» - запитав здивований Афанасій Незнайомку. «Я - Матір Господа твого. Я - Та, імені Якої ти присвячуєш свою обитель», - відповідала Жінка. Недовірливо подивився               св. Афанасій на Неї і відповів: «Боюся повірити цьому, буває, що і ворог приймає образ світлого ангела. Чим Ти переконаєш мене в істинності Твоїх слів? ». «Бачиш цей камінь, - почув старець, - вдар по ньому своїм посохом і тоді дізнаєшся, Хто з тобою говорить».

Афанасій ударив посохом по каменю, і з нього потекла вода. Вражений цим дивом          він повернувся, щоб благоговійно припасти до ніг Пресвятої Богородиці, але Її вже не було. Повернувшись в свою обитель, на превеликий подив він побачив, що комори монастиря наповнені всім необхідним. Незабаром до монастиря повернулася більшість  братії. З того часу у Великій Лаврі немає економа, а єдиною Господинею є лише Пресвята Богородиця. На згадку чудесного явлення Богоматері св. Афанасію написана ікона «Економіса».

 

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ТРОЄРУЧИЦЯ»

День святкування: 28 червня / 11 липня, 12 / 25 липня.

Перед іконою моляться про захист від ворогів, що загрожують благополуччю сім`ї.  Просять про зцілення складних захворювань рук, ніг та очей. Богородиця допомагає тим, хто займається ремеслами.

Історія цієї ікони Божої Матері тісно пов'язана з долею прп. Іоанна Дамаскіна - захисника православ'я та святих ікон.

У 717 році імператор Лев Ісавр вступив на візантійський престол і через десять років свого правління розпочав процес іконоборства. Св. Іоанн жив у той час в столиці Сирії Дамаску і займав посаду радника халіфа. Посилаючись на тексти Святого Письма, він писав трактати на захист ікон і надсилав листи своїм друзям до Константинополя, в яких засуджував  єресь іконоборства. Про ці листи дізнався імператор Лев Ісавр, і вони його розлютили, тому він вирішив покарати автора. Оскільки прп. Іоанн був громадянином іншої країни, то імператор вирішив вдатися до наклепу. За його наказом  був написаний фіктивний лист, в якому прп. Іоанн Дамаскін , нібито, пропонував Леву Ісавру допомогу в завоюванні сирійської столиці. Цей лист  відправили дамаському халіфу, який негайно відсторонив Іоанна від посади, звинувативши його у державній зраді. Потім наказав відсікти йому зап`ястя правої руки і, з метою залякування, вивісити її на міській площі. Увечері, знемагаючи від болю, прп. Іоанн звернувся до халіфа з проханням повернути зап’ясток, і той виконав його прохання. Прп. Іоанн провів всю ніч в молитві  перед іконою Божої Матері, благаючи про зцілення. Уві сні йому явилась Пресвята Богородиця і сказала, що йому дарується зцілення, і цією рукою він буде трудитися на славу Господню. Вранці, прокинувшись, св. Іоанн  побачив, що рука повністю зцілена, залишився лише невеликий шрам.

Переповнений почуттям глибокої вдячності Небесній Цариці за ЇЇ милість, св. Іоанн створив хвалебну пісню Матері Божій «Тобою радується, Благодатна, всяке творіння, ангельський собор і людський рід …», яку зараз співають під час Літургії свт. Василія Великого. Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення, піснетворець замовив у майстра руку зі срібла, яку приклав до нижньої частини ікони, тому образ отримав назву «Троєручиця». Згодом у монастирі св. Сави Освяченого він прийняв чернечий постриг.

 

 

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

«ІВЕРСЬКА» («ВРАТАРНИЦЯ»)

День святкування: 12 / 25 лютого, 13 / 26 жовтня та у вівторок Світлої седмиці.

Перед іконою моляться про позбавлення від скорботи і печалі при важких життєвих обставинах, від  злих помислів і діянь. Просять про зцілення тілесних і душевних недуг, захисту будинку від пожежі та ворогів.

За переказом , автором ікони Божої Матері, що іменується «Іверська», є святий  апостол і євангеліст Лука.  З кінця  Х ст. образ перебуває на афонській горі в Іверському монастирі.

 У ІХ столітті за часів царювання імператора-іконоборця Феофіла, поблизу міста Нікея, жила благочестива вдова разом зі своїм сином, яка зберігала вдома образ Божої Матері. Згодом про цей духовний скарб стало відомо.

Одного дня в її будинок прийшли озброєні воїни, щоб знищити ікону. Тоді один із них вдарив у священний образ списом і, раптом,  із сухої іконної дошки потекла кров, як із рани на тілі живої людини. Жінка вмовила наляканих воїнів змилуватися і почекати до світанку, доки вона зможе зібрати кошти на викуп святині, а сама, помолившись Богородиці, пішла до моря і опустила її у воду, покладаючись на промисел Божий. Але диво – ікона не потонула, а стоячи попливла по воді.

Про цю ікону на Афоні ченці дізналися від сина жінка, який прийняв чернечий постриг на Святій горі і трудився поруч з тим місцем, де згодом, у Х столітті, був заснований Іверський монастир.

Через деякий час братія монастиря побачили на морі вогняний стовп висотою до неба - він піднімався над образом Богородиці, що стояв на воді. Ченці хотіли забрати ікону, але чим ближче підпливав човен, тим далі в море віддалявся образ. Вся братія стала молитися і просити Господа дарувати ікону обителі. Після старанної молитви Богородиця явилася уві сні старцю-подвижнику Гавриїлу і сказала: «Передай настоятелю і братії, що Я хочу дати їм Мою ікону в покров і допомогу, потім увійди в море і з вірою йди по хвилях - тоді всі дізнаються Мою любов і благовоління до вашої обителі».

На ранок монахи з молитвою вирушили на берег моря, старець безбоязно пішов по воді і сподобився прийняти чудотворну ікону, яку розмістили в соборному храмі у вівтарі. На другий день ікону виявили над монастирськими воротами. Ченці знову віднесли ікону у вівтар, але дивним чином вона поверталась до воріт. Так повторювалося кілька разів. Врешті, старець Гавриїл вдруге побачив у видінні Божу Матір, Котра сказала йому, що не бажає аби Її охороняли, а Сама буде їх Охоронницею в цьому житті та житті вічному. Монахи збудували надбрамну церкву на честь Богородиці, де чудотворна ікона перебуває і до нашого часу. Православні греки називають ікону «Вратарниця» («Портаітіса»), а за місцем явлення на Афоні – «Іверська».

 

                                           ІКОНА СВЯТИТЕЛЯ  МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ

День святкування: 6/19 грудня, 9/22 травня

Святитель Миколай Чудотворець – один із найбільш шанованих святих християнського світу. Усе його життя сповнене благодіяннями і чудесами. Свята Церква прославляє Миколая Чудотворця як швидкого помічника всім, хто опинився в біді. Він є заступником подорожуючих, як на суші так і по воді, визволителем полонених, цілителем тяжкохворих.

Народився свт. Миколай у другій половині ІІІ століття у місті Патара Лікійської області (на південному узбережжі Малоазійського півострова) у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних. Довго вони не мали дітей, та як нагороду за їхню віру, Господь подарував їм сина.

Спостерігаючи за богоугодним життям Миколая, рідний дядько єпископ Патарський Микола посвятив племінника в сан священика. Одержавши після смерті батьків великий спадок, cвятитель віддав його на справи благодійні. Після смерті архієпископа Мір Лікійських по волі Божій свт. Миколай прийняв сан єпископа. Перед цією подією він мав чудесне видіння: вночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Пресвята Богородиця - омофор.

Під час гоніння на християн свт. Миколай силою слова зміцнював віру Христову у Лікії, за що разом з іншими християнами був ув’язнений і терпів голод, образи і знущання.        Свт. Миколай був учасником Першого Вселенського собору в 325 році. Там він проявив себе, як захисник чистоти віри, виступивши проти єресі аріанства. У подвигах та любові до Бога і ближніх проходило усе життя архієпископа Мір Лікійських, який перейшов у вічність 6 грудня 342 року. Його святе тіло з честю поховали в соборній церкві. В XI ст. Візантійська імперія переживала складні часи, потерпаючи від набігів турків. Для того, щоб уникнути наруги 9 травня 1087 року, святі мощі святителя перенесли до м. Барі (Італія), де вони перебувають і до сьогодні у соборі свт. Миколая.

На честь свт. Миколая освячено головний собор афонського монастиря Ставронікіта, де при колоні правого кліросу знаходиться чудотворна ікона святого. За переказом, цю ікону мозаїчної роботи кинули в море іконоборці. Після відбудови напівзруйнованого монастиря, рибалки поряд з ним закинули сітку у море, але замість риби витягнули безцінний улов — ікону святителя Миколая! Довгий час ікона перебувала у воді, але залишилася зовсім неушкодженою. До чола свт. Миколая приросла мушля устриці. Її намагалися обережно відокремити, але все-таки не вдалося уникнути пошкодження, яке за своїм зовнішнім виглядом нагадує ніби рану на тілі. Тому цей образ отримав назву «Микола Устричний».

 

Предыдущие статьи